10 років боротьби: історія жителя Сумщини, який лікується від туберкульозу

Ігорю 40 років, 10 з яких він бореться з туберкульозом. Після постановки діагнозу він почав приймати призначені препарати, проте вже згодом лікарі констатували – медикаменти не діють. У житті Ігоря був і стаціонар, і щоденне відвідування лікарні, де він під наглядом медиків пив пігулки. Коли закінчувалися гроші на проїзд – до лікарні він ходив пішки.

Віднедавна ситуація Ігоря змінилася – ліки для нього щодня приносять додому. Як працює амбулаторна модель лікування та соціальний супровід хворих на туберкульоз в Сумській області – далі.

У 2009 році у мене підтвердився мультирезистентний туберкульоз, тобто медикаменти на нього не діяли. Мені змінювали різні схеми лікування, проте хвороба постійно поверталася.

Близько чотирьох місяців я перебував у стаціонарі в Степанівці. Після того, як припинилося бактеріовиділення, я перейшов на амбулаторну фазу лікування. Щодня мені доводилося їздити зі свого населеного пункту в місто, аби отримати медикаменти. На дорогу витрачав близько 40 гривень, тож кошти швидко закінчувалися.

Окрім цього, ліки викликали неймовірну побічну реакцію. Після другої партії препаратів хотілося просто лежати, не піднімаючись з ліжка. Ні про який вихід на роботу не могло бути й мови.

Я намагався поєднати відвідування лікарні, прийом препаратів і заробіток коштів на життя, але це було нереально.

Минулого року ситуація змінилася, адже вперше в Україні Державна Установа “Сумський обласний центр громадського здоров’я” закупила через систему Prozorro соціальні послуги супроводу хворих на туберкульоз, які перебувають на амбулаторній фазі лікування. Серед чотирьох учасників процедури переможцем визначили Сумську обласну громадську організацію “Клуб “Шанс”.

З того часу у Сумській області пацієнти, які перебувають на амбулаторному лікуванні, не повинні самостійно їздити в лікарню за медикаментами. Кожного дня соціальні працівники громадської організації “Клуб “Шанс” забезпечують хворим доставку медикаментів та контролюють їх прийом.

З моїм соціальним працівником ми працюємо вже півроку. Я відкрито ділюся з ним усіма своїми почуттями, реакцією на медикаменти. Він звітує про це лікарю, а той підбирає мені препарати та корегує схему.

Тепер я приїжджаю в лікарню лише раз на місяць, аби здати аналізи. Це допомогло мені зекономити кошти та більше часу приділити роботі.

Я не приховую свою хворобу. Усі мої знайомі та близькі знають, що у мене туберкульоз. У кожної людини своя реакція – хтось боїться, а хтось бачить, що я стараюся й приймаю ліки, тож починають підтримувати та допомагати.

Загалом, послуги з соціального супроводу у громадській організації “Клуб “Шанс” надають 123 фахівця. Одна із них – Ніна Григорян. У організації вона вже більше двох років. Щодня жінка привозить медикаменти людям, які мають туберкульоз.

Є клієнти, з якими зустрічаємося вдома. Проте, є й такі, що соромляться та не хочуть, аби бачили сусіди. У такому випадку ми обираємо інше місце зустрічі. Усе індивідуально, адже ми орієнтуємося на потреби хворого. Графік також підбираємо зручний для кожного, – говорить Ніна Григорян.

За її словами, важливо знайти підхід до кожного клієнта. Підібрати мотивуючі слова, аби вони продовжували лікування до повного одужання.

Для того, аби підвищити мотивацію успішно закінчити лікування, пацієнтам видають мотиваційні набори. До них входять пакунки рису, гречки, локшини (вермішелі), цукор, олія, печиво, чай, тушонка, рибні консерви.

Вони раді, що отримують допомогу. Хоч це і дрібниця, але вона значно полегшує їм життя. Пакунки, які ми приносимо, мотивують їх не переставати приймати ліки та забезпечують продуктами на певний період часу.

Загалом, соцпрацівниця говорить, що “від хвороби ніхто не застрахований”. Вікові рамки її клієнтів – від 24 до 64 років. Є і працюючі, й безробітні, хлопці та дівчата.

З кожним треба поговорити, проконсультувати, порадити, постійно мотивувати не опускати руки. Робота з людьми дуже цікава, до кожного звикаєш і через деякий час уже знаєш всі їхні проблеми та переживання. Загалом, усі задоволені, що тепер їм не треба самостійно їздити в лікарні. Це гроші, яких часто буває обмаль, час та сили. Щодня доїхати або дійти пішки, отримати таблетки, повернутися – це не так легко, як здається, особливо, якщо медикаменти дають побічний ефект. У такі моменти на допомогу приходимо ми, – стверджує Ніна Григорян.

Наразі громадська організація “Клуб “Шанс” супроводжує 121 пацієнта з чутливим туберкульозом і 144 з мультирезистентним у Сумській області.

З 1 січня послуги з соціального супроводу, доставки та контролю прийому протитуберкульозних препаратів громадська організація “Клуб “Шанс” почала надавати за кошти БО “100% життя – Мережа ЛЖВ” в рамках проекту “Забезпечення безперервності послуг в сфері протидії туберкульозу та ВІЛ/СНІДу на етапі переходу на державне фінансування в Сумській області”.

Нагадаємо, 24 березня – Всесвітній день боротьби з туберкульозом. Він покликаний підвищити рівень поінформованості громадськості про те, що наразі це захворювання залишається епідемією в більшій частині світу, у тому числі й в Україні.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *