Допомога у виправному центрі: як на Сумщині тестують на ВІЛ засуджених

Ми йдемо по дворику Конотопського виправного центру. Він мало схожий на двір виправної установи: заасфальтовані доріжки, клумби, за цегляною аркою – футбольне поле, на якому сушаться чиїсь речі, поруч невеличка церква. Із “режимного” тут лише колючий дріт по периметру. 

Арка та футбольне поле

Нині у Конотопському виправному центрі перебуває близько 150 людей. Їм від 18 до 60 років. Більшість працює на “промзоні”, там вони роблять брикети та отримують зарплату, яка йде на забезпечення комунально-побутових потреб.

Засуджені у центрі “на самопересуванні” – у них не камери, а кімнати, з яких вони можуть виходити на роботу в місто чи промзону. У вільному доступі гроші, техніка, телефони та інтернет.

Соціальний працівник Олександр Казнієнко та працівник соціально-психологічної служби виправного центру

Один раз на тиждень до виправного центру приїжджає Олександр Казнієнко. Він – соціальний працівник громадської організації “Клуб “Шанс”.

Саша проводить тренінгові заняття в Школі Волонтера виправного центру, надає соціальний догляд та підтримку ВІЛ-позитивним засудженим, формує у них прихильність до антиретровірусної терапії.

Ми з Сашею піднімаємося сходами на другий поверх. У маленькій кімнаті з віконцем на промзону нас зустрічає Михайло Мельник. Тут у нього робоче місце – столик, роздаткові матеріали, експрес-тести. Уже два місяці він працює соціальним працівником у пенітенціарному напрямку роботи громадської організації “Клубу “Шанс”.

Михайло Мельник, соціальний працівник ГО “Клуб Шанс”

Михайлові 21 рік. У Конотопському виправному центрі він сім місяців. Засуджений до покарання у вигляді обмеження волі.

У липні він пройшов Школу Волонтера, а уже в жовтні почав працювати соціальним працівником. Громадська організація “Клуб “Шанс” уклала з ним офіційний договір, виплачує зарплатню та пераховує податок державі. Працює Михайло в проекті за підтримки “Всеукраїнської Мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом”. 

Це перша офіційна робота у житті хлопця.

Задача Михайла – мотивувати засуджених до проходження тестування на ВІЛ, інформувати про шляхи передачі ВІЛ та засоби профілактики, доглядати та підтримувати ВІЛ-позитивних засуджених.

Я запитую у Михайла, чи не важко йому працювати у медичній сфері. Проте, хлопець стверджує, що йому це цікаво, а, отже, легко. На роботі більшість часу забирає дотестова та післятестова консультація.

Я тестую людину асистовано, тож їй потрібно пояснити, як проходить таке тестування на ВІЛ. Окрім цього, важливо розказати про нюанси, типу, що одна паличка на тесті – це тест в робочому стані та вірусних антитіл не виявлено. Дві палички показують, що можуть бути виявлені антитіла. Проте, це не говорить одразу про ВІЛ. Це може бути застуда чи інший запальний процес.

Якщо результат позитивний, то потрібно донести людині важливість антиретровірусної терапії, розповісти про всі аспекти лікування, змотивувати.

Михайло показує швидкий тест

Їм цікаво дізнатися про свій статус. Зазвичай вони хочуть розпочати лікування.

Попри те, що людей, які мають ВІЛ, у виправному центрі 13, із них лише чотири приймають терапію. Усі інші – на стадії підготовки до початку лікування. У виправній установі немає лікаря-інфекціоніста, тож все залежить від медиків Конотопської центральної районної лікарні. Саме вони можуть зібрати аналізи та назначити схему лікування. Проте, за цей рік конотопські медики призначити антиретровірусну терапію лише одному засудженому.

Моя задача, як соціального працівника, лише проконсультувати людину і зрозуміло донести їй інформацію про важливість лікування. Їм легше звернутися до мене, ніж до медиків. Вони вірять мені та довіряють, бо я також відбуваю покарання у межах Центру. У цьому й заключається принцип “рівний-рівному”.

Загалом, Михайло консультує “новоприбувших”. Кількість засуджених, які протестувалися у Конотопському виправному центрі за десять місяців сягнула більше 250 чоловік, з урахуванням того, що наразі там відбуває покарання лише 150 людей. Це означає, що охоплення тестуванням дорівнює 100%.

Соціальні працівники Олександр та Михайло

Майже всі, у кого показало позитивний результат, практикували ризиковану поведінку до того, як потрапили у виправний центр. Тож, скажімо, вони розуміли, що можуть мати ВІЛ-статус. Так, вони засмучувалися, але питання: “Звідки це взялося” ні в кого не виникало, – стверджує Михайло.

З роботою у Михайла з’явилося більше комунікації та спілкування. Говорить, що тепер час летить швидше.

Я не працюю заради зарплати. Просто це зайнятість, офіційний стаж. Плюс, мені цікаво це робити.

Ніколи не думав, що буду в такій професії. Взагалі навіть не уявляв собі такого, а тепер мені це подобається. У мене попереду ще рік і шість місяців у виправному центрі. Є час подумати, чи хочу я працювати в цій сфері й далі, – стверджує хлопець.

***

Нагадаємо, 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Він покликаний підвищити глобальну поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу, продемонструвати міжнародну солідарність у зусиллях по зниженню тягаря цієї хвороби.

У світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей, серед яких 19,5 мільйонів отримують антиретровірусне лікування. Такими є дані Всесвітньої організації охорони здоров’я та ЮНЕЙДС. За оновленими оцінками Міністерства охорони здоров’я України щодо ВІЛ/СНІДу, на початок 2017 року в Україні мешкало 238 тисяч людей з ВІЛ усіх вікових категорій, у віковій групі старше 15 років рівень поширеності ВІЛ становив 0,61%.

Громадська організація “Клуб Шанс” – перша організація в Україні, яка застосувала практику прийому на роботу соціальних працівників з числа самих засуджених. Наразі рівні соціальні працівники організації “Клуб “Шанс” є в Сумській виправній колонії середнього рівня безпеки, Роменській виправній колонії максимального рівня безпеки та Конотопському виправному центрі.

Проект “Від прецедентів до сталих практик: мобілізація спільнот, доступ до лікування, сталість послуг” реалізується за підтримки “Всеукраїнської Мережі людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом”.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *