Інноваційна практика працевлаштування засуджених. Крок за кроком

Єдине, що має відокремлювати людину, що відбуває покарання, від людини на волі – паркан. Такий принцип є загальновідомим і прийнятим. Але на практиці – не дійсним.

Відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі, людина поступово починає втрачати соціальні контакти. Серед працівників пенітенціарної системи на сьогодні переважає підхід у роботі з позиції “наглядача”. У той час як засуджені потребують створення умов для виправлення та ресоціалізації. І однією із найважливіших складових цих процесів є саме трудова зайнятість як у період відбування покарань, так і після звільнення.

ВАЖЛИВІСТЬ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

У місцях позбавлення волі поширеність ВІЛ значно вище, ніж серед загального населення. Тільки у Роменській виправній колонії №56 ВІЛ-позитивних засуджених більше сорока. А це означає, що загроза, яку ВІЛ несе для здоров’я засуджених та населення поза межами виправних установ, нерозривно пов’язані між собою. Тому необхідно забезпечити людям, які потрапили в місця позбавлення волі, належні умови для збереження здоров’я.

Зважаючи на те, що на медичні потреби одного ув’язненого держава виділяє дві гривні на день, впроваджувати роботу профілактики ВІЛ-інфекції та консультування ВІЛ-позитивних безпосередньо у штаті виправної установи неможливо.

Саме тому, зазвичай до комплексні послуги засудженим надають соціальні працівники ВІЛ-сервісних організацій. Таку практику громадська організація «Клуб “Шанс”» почала впроваджувати у Сумській області ще у 2012 році. Але для того, щоб дістатися виправної колонії №56, соціальному працівнику треба було їхати із Сум у Роменський район. Це займало багато часу і, окрім цього, мало низку певних недоліків. На дорогу витрачалися великі ресурси. Соціальний працівник мав можливість відвідувати установу лише один раз на тиждень. Через це засуджені не могли отримати консультацію тоді, коли це було необхідно. А коли соціальний працівник приїжджав в установу, перебувати у ній він міг обмежений час через вимоги посиленого рівня безпеки.

Всі ці проблеми у комплексі знижували ефективність роботи профілактичних програм. Необхідність перебування соціального робітника безпосередньо у пенітенціарному закладі була очевидною. І подолати цю проблему ГО «Клуб “Шанс”» вирішила унікальним для України шляхом – працевлаштувавши людину, яка перебуває у закладі позбавлення волі постійно, – засудженого.

ВІД А ДО Я

Шлях до впровадження інноваційної моделі потребував чіткого дотримання певного алгоритму дій, кінцевим результатом яких було б працевлаштування засудженого у ВІЛ-сервісній організації. Врахувавши всі аспекти цього процесу та можливі труднощі, які можуть виникнути на тому чи іншому його етапі, громадська організація розробила кейс працевлаштування засуджених у ВІЛ-сервісних організаціях.

-1-

Перше, що потрібно було зробити – отримати принципові домовленості з адміністрацією виправної установи про залучення засуджених до надання соціальних послуг безпосередньо у місці позбавлення волі. Розуміючи, що успіх впровадження такої моделі залежить від підтримки керівництва, треба було врахувати всі можливі варіанти розвитку подій. Так як така практика в Україні є інноваційною, керівництво установи могло сприйняти пропозицію працевлаштувати засудженого неоднозначно.

Саме тому ГО «Клуб “Шанс”» підготувала офіційні листи з описанням проблеми, обґрунтуванням потреби, зазначенням переваг і очікуваних результатів. І, щоб підвищити вірогідність успішного запровадження кейсу, ініціювала робочі та особисті зустрічі із керівництвом установи.

Отримавши згоду, можна було починати наступний етап.

-2-

Тепер громадська організація мала відібрати серед засуджених тих, хто міг би виконувати функції соціального робітника.

«Ми чітко розуміли, що ця людина має володіти специфічними знаннями та навичками. Тому проводили навчання серед найбільш вмотивованих засуджених у межах Школи волонтера», – розповідає керівник ГО «Клуб “Шанс”» Олексій Загребельний.

Після участі у серії тренінгових занять, засуджені складали іспит на знання щодо профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу, туберкульозу та інших соціально небезпечних захворювань.

-3-

Після відбору кандидатури на посаду соціального працівника наступним кроком був процес оформлення трудових відносин. Щоб укласти з засудженим договір цивільно-правового характеру, потрібен його паспорт і ідентифікаційний код. Крім того, у нього не повинно бути виконавчих листів на відшкодування збитків, спричинених злочином та сплати аліментів на неповнолітніх дітей.

Підписання договору означало, що соцпрацівник-засуджений, крім надання послуг іншим засудженим, має вести первинну документацію, нести відповідальність за виконання піврічних показників, звітувати про роботу та зберігати конфіденційність інформації щодо роботи із засудженими.

Вперше ця практика була застосована у травні 2017 року. Тоді громадській організації вдалося працевлаштувати людину, яка відбуває покарання, на посаду соціального робітника пенітенціарного напряму. Ним став засуджений, який відбуває покарання в Роменській виправній колонії №56.

Підписання договору про працевлаштування із засудженим із Роменської виправної колонії №56

Сьогодні договір про працевлаштування підписали ще двоє засуджених: із Конотопського виправного центру №130 та Сумської виправної колонії №116. Таким чином, у всіх виправних установах Сумської області вже є соціальні працівники з числа засуджених.

Підписання договору із засудженим Конотопського виправного центру №130
Підписання договору про працевлаштування із засудженим із Сумської виправної колонії №116

«Як свідчить досвід, успішність впровадження будь-яких соціальних ініціатив, безпосередньо залежить від залучення до участі представників цільових груп не просто як “тупих виконавців” або споживачів послуг, а в якості безпосередніх учасників процесу, – коментує Олексій Загребельний.

Крім участі в лікувальних та психосоціальних програмах, в інших соціальних проектах, засуджені отримують реальну можливість взяти участь у своїй долі, в захисті своїх прав та інтересів, які ніхто не знає краще за них самих, і ніхто так не зацікавлений в їх вирішенні».

Наразі соцпрацівники-засуджені вже надають комплексні послуги іншим засудженим за принципом «рівний-рівному». Вони працюють над мотивацією засуджених до проходження тестування на ВІЛ, поширюють достовірну інформацію про шляхи передачі ВІЛ та засоби профілактики, а також надають послуги із догляду та підтримки ВІЛ-позитивних засуджених.

«Насамперед вирішується проблема конфіденційності, довіри і відкритості між соціальним робітником, який відбуває покарання, та іншими засудженими під час консультацій. Більше того, люди, які відбувають покарання, мають можливість звернутися до соцпрацівника у будь-який час. І так, це дає можливість заощаджувати ресурси на проїзд соціального працівника до колонії та назад», – розповідає керівник ГО «Клуб “Шанс”» Олексій Загребельний.

Практика працевлаштування засуджених у громадських організаціях ще на етапі відбування покарання дозволяє людям у неволі відчути себе повноцінною частиною трудового колективу, важливим членом команди, яка робить корисну справу. Це дає можливість підготуватися до звільнення, заробити певну суму грошей, отримати перспективу подальшого кар’єрного росту та працевлаштування після звільнення.

«Наша організація має намір у 2018 році поширювати цю інноваційну практику у всіх областях України. Сьогодні цим питанням вже опікуються громадські організації у Полтаві та Харкові. Ми готові ділитися нашими напрацюваннями з усіма зацікавленими особами та організаціями», –  додає Олексій Загребельний.

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *