Медицина в селі = медицина в місті. Як буде після реформи

У понеділок, 19 вересня, у Верховній Раді зареєстрували законопроект президента Петра Порошенко щодо розвитку системи охорони здоров’я в сільській місцевості.

Проект реформування сільської медицини, що стане частиною медичної реформи, передбачає додаткове фінансування сільської медицини, щоб створити умови та мотивувати лікарів надавати якісну медичну допомогу у селах.

Відмінності міста і села у відстанях, щільності розселення, якості та наявності доріг. Це не впливає на лікування – лікувати мають тими самими ліками за тими самими медичними настановами. Але це повністю змінює організацію системи охорони здоров’я.

 

Уявіть дві громади, у яких мешкають по 10 тисяч людей.

Одні компактно проживають у багатоповерхових будинках у маленькому містечку.

Інші живуть неподалеку – у десяти селах різного розміру.

І 10 000 містян, і 10 000 селян мають отримати одну й ту ж саму послугу на первинній ланці – підтримку та догляд сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів. Це консультації лікаря, лікування розповсюджених хвороб, аналізи та діагностика, оформлення рецептів на безкоштовні ліки, лікарняних листів, довідок.

Також у цей пакет входять і медсестринські послуги – вакцинація, обстеження дітей та літніх, маніпуляції, які не потребують участі лікаря.

І містяни, і селяни мають обрати собі лікарів і отримати від них увесь цей пакет послуг – з медичної точки зору це запорука того, що всі вони будуть менше хворіти, а якщо станеться якесь серйозне захворювання, то воно буде діагностовано на ранній стадії. Таким чином ми “контролюємо медичні ризики”.

Держава оплатить за підтримку жителів міста, і села однаково. У 2018 році це буде в середньому 370 гривень на людину, в 2019 – 450. Максимальне навантаження також однакове – 2000 пацієнтів на одну практику (лікар та медсестра).

Що ж відрізняється?

Жителям міста, які мешкають у компактній багатоповерховій забудові, буде зручно, якщо всі лікарі будуть працювати в єдиній практиці – географічно десь всередині їхнього містечка.

Така групова практика має низку переваг: коли лікарі працюють разом, вони розвиваються професійно, можуть заміняти одне одного під час відпусток, розділяють адміністративні витрати на всіх працівників практики – і тому мають вищі зарплати.

Містяни зацікавлені зробити медичну практику в своєму місті найбільш ефективною, тому у сімейних лікарів, яких вони запросили є додаткові спеціалізації: гастроентерологія, кардіологія, пульмонологія тощо.

Це дозволяє лікарям швидко діагностувати проблеми зі здоров’ям жителям міста, звертаючись за необхідністю до колег за додатковим досвідом та знаннями.

Після реформи лікарі та медперсонал як жили в містечку, так і продовжують в ньому жити. Для них зміниться рівень оплати їх роботи, організація цієї роботи, вони почнуть надавати після реформи трохи інші послуги. Але…

Медична практика у місті збирає кров та інші біоматеріали, відправляє їх кожного дня до лабораторії у велике місто поруч. Свою лабораторію вони вирішили не купувати, бо для підтримки 10 000 людей це не дуже вигідно.

Поруч з амбулаторією є аптека, в якій пацієнти отримують за рецептами від своїх лікарів безкоштовні ліки.

Зовсім інша справа з жителями села.

Селяни живуть зовсім не так щільно в одноповерхових будинках.

Вони теж мають отримати час та увагу лікаря, середнього медичного персоналу (медсестри, фельдшера), можливість здати прямо в практиці кров та інші аналізи, отримати безкоштовні ліки – за все це заплатить держава.

Те, що селяни живуть у приватних господарствах, віддалених одне від одного, змінює все. Наприклад, якщо всі лікарі у селян будуть практикувати в одному місті, то мешканці віддалених сіл будуть добиратися до них дуже довго.

У селі сьогодні є 4 ФАПа з фельдшерами, амбулаторія в центрі громади з двома лікарями та декількома медсестрами.

Усі ці роки держава платила медичним працівникам за залишковим принципом, тому ані лікарі, ані фельдшери не хотіли їхати в села.

Після реформи держава почне платити однаково по всій країні, тому громади зможуть знайти собі лікарів та медичний персонал – селянам потрібні ті самі 5-6 лікарів та 7-8 працівників середнього медичного персоналу, як і містянам.

Але де вони будуть жити та працювати?

Жителі села вирішили, що найбільш зручним для громади буде, якщо 3 лікаря буде сидіти в єдиній медичній практиці в центрі громади, а ще 3 лікаря будуть працювати в окремих амбулаторіях – по одній на кожні три села громади, розташовані поруч.

Було питання з одним віддаленим селом, у якому мешкають всього 200 людей – вирішили, що лікар буде приїжджати туди один раз на тиждень, а в інші дні мешканці зможуть поїхати до нього самі.

Фельдшери будуть працювати і далі під керівництвом лікарів – інколи самі в селах, інколи приєднуючись до лікарів в їхніх амбулаторіях.

Що потрібно селянам, щоб все це почало працювати?

1) побудувати три додаткові амбулаторії з можливістю проживання родини лікаря

2) купити автомобілі, щоб лікарі могли пересуватися між селами

3) оновити обладнання амбулаторій

4) переобладнати ФАП у віддаленому селі, щоб лікар міг двічі на тиждень робити там прийом

5) знайти лікарів та середній медперсонал, якого не вистачає

6) провести інтернет в усі місця праці лікарів та медичного персоналу, щоб вони могли зв’язатись в будь-який момент – в тому числі за допомогою відеозв’язку

7) відремонтувати дороги між селами

Маючи цю інфраструктуру, селяни зможуть отримувати такі само якісні і доступні послуги, як і жителі міста.

Чи можуть селяни це зробити самі?

Так.

Чи вистачить громадам власних ресурсів, щоб зробити це швидко?

Ні.

Більше 13 мільйонів українців мешкає в селах. Це 30% населення України. Майже всі ці люди десятиріччями позбавлені медичної допомоги.

Сьогодні питання отримання українцями, які мешкають в селі медичної допомоги – це питання одноразового вкладення інвестицій. Інвестори захочуть йти в села, тільки після того, як запустять проекти в містах – це для них вигідніше. Держава прийняла рішення про виділення щонайменш 5 мільярдів гривень за два роки на підсилення інфраструктури на селі.

 

Майже кожен з нас має родичів в селі й бачить який доступ до лікування є у мешканців сіл.

Ми як суспільство маємо забезпечити доступність медичної допомоги на всій території країни. Саме це зробить нас сильною державою, країною, де можна жити і бути здоровим всюди. Виділені кошти – запорука того, що кожен українець в будь-якому місці країни отримає якісну медичну допомогу.

Як це пов’язоно із телемедициною?

Ми звикли розмовляти з родичами в скайпі. Це проста річ, яка увійшли в наше життя так само, як освітлення. Ми не помічаємо, як наше життя змінили смартфони та інтернет.

Спочатку здається, що зв’язок для охорони здоров’я не є важливим. Але скажіть, чи поїде в 2017 році молодий лікар працювати в село, якщо там немає інтернету?

Ні.

Уявіть, що на всій території України з’явиться якісний доступ до інтернету – а для медпрацівників це означає доступ до системи eHealth, до знань, до навчальних курсів, до консультацій профільних спеціалістів.

Це різке підвищення якості території, розширення можливостей для людей.

Це завдання державного масштабу, державної важливості.

Чи підтримує це міністерство? Звичайно, так.

На презентації проекту президент зауважив:

Ми не можемо далі затягувати ситуацію з медичною реформою. Це також складова питання національної безпеки держави. Значна частина українського народу позбавлена права на отримання якісних медичних послуг через законсервовану, абсолютно неефективну радянську систему.

Урядом була розроблена медична реформа. Якщо ви вважаєте, що вона має певні недоліки, для цього існує процедура обговорення для того, щоб ці недоліки усунути.

Моїм рішенням питання медичної реформи було винесено на засідання Національної ради реформ.

Фракція у парламенті очолила процес доопрацювання разом з представниками уряду, комітету, громадських організацій та внесла суттєві доопрацювання.

Національна рада реформ схвалила проект. І я би хотів звернутися із проханням до народних депутатів  при чому не обов’язково з коаліції  для того, щоб ми доклали максимум зусиль, не затягували прийняття медичної реформи. Не подобається, хтось критикує  будь ласка, будемо робити максимум, щоб це врахувати. Але заморозити статус-кво  це найгірше з будь-яких рішень.

Реформу вже підтримали президент, прем’єр-міністр, представники уряду, а також 72% громадян України, про що говорять результати досліджень.

Тепер справа за парламентом. Ми очікуємо, що вже найближчим часом народні депутати проголосують за необхідні законопроекти №6327 та №6604, які запускають реформу фінансування системи охорони здоров’я, а також за законопроект №7117, що дає додаткові й такі необхідні гарантії для медицини у селах.

Реформі охорони здоров’я бути. Вийдемо в плюс.

Уляна Супрун, в.о. міністра охорони здоров’я України

Джерело www.pravda.com.ua

 

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *